Читать реферат по делопроизводству: "Мова ділової людини" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Людина, оволодіваючи мовою, а відтак більш-менш активно користую­чись словом, ніби привласнює всенародний досвід, добираючи різні мовні засоби у зв'язку з тією чи іншою метою спілкування. При цьому спосте­рігаємо активну взаємодію стилів. Наприклад, у текстах експресивного забарвлення виявляємо мовні одиниці, характерні для розмовного та ху­дожнього стилів. А проникнення в них елементів офіційно-ділового та наукового мовлення надає цим стилям більшої інформативності. Загалом мовний стиль як функціональний різновид літературного мовлення містить властиві тільки йому лексичні, фразеологічні, словотворчі та граматичні засоби. Для прикладу наведемо кілька близьких за значенням слів і слово­сполучень: багато, чимало, значна кількість, без ліку, сила-силенна, безліч, до біса, тьма-тьмуща, по саму зав'язку. Вводячи їх у контекс­ти, що належать до різних стилів мовлення, виявляємо стилістичну нейтральність слова багато (тому бачимо його функціонування в будь-якому стилі), неможливість уживання словосполучення значна кількість, на­приклад при словах з експресивним забарвленням (горе, любов) або си­нонімічних їм.

Простежимо стилістичну диференціацію кількох синтаксичних конструк­цій: доводимо до Вашого відома – повідомляємо Вас; я Вам розкажу (розповім) – ось послухайте (послухайте-но), що я розкажу (роз­повім). Ми стилістично розмежовуємо ці конструкції візуально і на слух. Якщо перша синтаксична пара характерна для ділового мовлення, то дві інші властиві розмовному або художньому стилям.

Розмежування стилів мови ґрунтується на усвідомленні принципів відбо­ру мовних засобів для різних видів спілкування. Варто зазначити, що вживання слів у іншому (незвичному) контексті може зумовити різні стилістичні ефекти або виявитися взагалі недоречним (Л. Щерба). Отже, існують слова, форми слів, мовні звороти, які прийнято чи не прийнято вживати в тому чи іншому типі мовлення (Г. Винокур). Ідеться про доцільність використання лексем у певному стилі мови, різних мовленнє­вих ситуаціях або контекстах. Якщо перед нами, скажімо, уривок тексту, насичений цифрами, то наявність значної кількості числівникових форм у ньому може бути виправдана принаймні двома обставинами: або це фраг­мент статистичного чи бухгалтерського звіту, або ж наукове досліджен­ня, що потребує великої кількості цифрових даних. Варто зазначити, що числівникові форми як у першому, так і в другому випадках ще не є характерними ознаками офіційно-ділового чи наукового стилів мовлення, але можна говорити про їхню доречність в обох стилях мови, а також про взаємодію названих стилів, коли, наприклад, ідеться про наукове дослі­дження на матеріалі статистичних даних.

Похожие работы