нової укр. літ. мови (1798 р. – опубліковано ІІІ перші частини „Енеїди”).
Т.Г. Шевченко – основоположник суч. укр. мови.
М. Шашкевич – основоположник суч. укр. мови в Галичині.
Літературна мова має 2 форми реалізації: усну (обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства) й писемну (функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності).
Уперше розрізнення понять «мова» і «мовлення» відбулося тільки на початку ХХ ст. завдяки відомим лінгвістам – швейцарцю Фернандо де Соссюру і росіянину Льву Щербі. Для того, щоб краще зрозуміти різницю між мовою і мовленням, Ф. де Соссюр наводив аналогію з шахами. Шахова дошка, шахові фігури та правила шахової гри – мова; конкретне розігрування шахової партії – мовлення.
Мова і мовлення – поняття близькі, але не тотожні.
Мова – система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Мова – це ідеальна система матеріальних одиниць (звуків, слів, моделей речень), яка існує поза часом і простором. Це певний код, шифр, відомий усім представникам мовного колективу, незалежно від їх віку, статі, тембру голосу або місця проживання. Коли з’являється необхідність, цей код приводиться в дію і матеріалізується в окремому акті говоріння, тобто у мовленні.
Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. Мовлення – це мова в дії. Мовлення – сам процес і результат спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових рамках, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах, міміці (останнє характерне для глухонімих) або буквах і розділових знаках.
До мовлення належить говоріння (мовленнєвий акт) і результат говоріння (текст).
Мова | Мовлення |
1. явище загальне, абстрактне | 1. конкретне |
2. явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте | 2. динамічне (рухливе), випадкове й унікальне |
3. явище психічне | 3. психофізичне |
4. явище нелінійне | 4. лінійне |
Основні ознаки культури мови
Правильність | Ознаки | Логічність |
Точність | Послідовність |
Змістовність | культури | Доречність |
Чистота мовлення | Виразність |
Багатство мовлення | мови | Образність |
Правильність – це унормування мови на орфоепічному, лексичному, фразеологічному, словотворчому та стилістичному рівнях. |
Точність – добір слів і речень з метою якнайточнішої передачі змісту висловлювання. |
Змістовність – повне розкриття думки без зайвих слів. |
Багатство мовлення (різноманітність) – використання різноманітних мовних засобів, уникнення повторень слів, однотипних конструкцій. |
Логічність – це правильність смислових зв’язків між словами і реченнями у тексті. |
Послідовність – виправданий планом висловлювання виклад теми. |
Доречність – |
Похожие работы
Тема: Мова і мовлення |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова і мовлення |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова і мовлення в житті людини |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова, мовлення, мовленнєва діяльність |
Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат) |
Тема: Мова засобів масової інформації в аспекті культури мовлення |
Предмет/Тип: Английский (Курсовая работа (т)) |
Интересная статья: Основы написания курсовой работы