Читать реферат по макроэкономике: "1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП. 2. Модель сукупних видатків. Підхід «витрати – випуск». 3. Державний бюджет і його доходи ("

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Контрольна робота

З дисципліни: «Макроекономіка»

1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП. 2. Модель сукупних видатків. Підхід «витрати – випуск». 3. Державний бюджет і його доходи. План

Теоретична частина

    Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП.Модель сукупних видатків. Підхід «витрати – випуск».Державний бюджет і його доходи.

Практична частина

    За даними таблиці обчислити:

а) кількість робочої сили у 2002 і 2003 рр.;

б) офіційний рівень безробіття у 2002 і 2003 рр.;

в) циклічне безробіття у 2002 і 2003 рр., якщо природна норма безробіття становить 6,6%.

Показник, млн.

2002 р.

2003 р.

Населення

49,2

49,5

Кількість зайнятих

22,1

22,2

Кількість безробітніх

2,2

2,3

    Компанія купує вантажівки по 50000 грн. за штуку і надає їх в оренду іншим компаніям. Для купівлі вантажівок компанія бере позку, тому їй доводиться сплачувати за неї процент у розмірі 10% річних. Ціни на автомобілі зростають на 8% за рік. Норма амортизації вантажівки становить 20% за рік. Обчислити витрати на одиницю капіталу в цій компанії.На підставі даних таблиці визначити багатосторонній курс гривні за 2002 – 2003 рр. Заповніть місця в таблиці, позначені (-).

Росія

США

Німеччина

Всього

Національний обмінний курс у 2002 р.

5,0

0,18

0,37

Національний обмінний курс у 2003 р.

5,20

0,17

0,36

Індекс двостороннього обмінного курсу

_

_

_

Оборот зовнішньої торгівлі з Україною, млрд. грн.

60

40

30

Частка у зовнішньоторговельному обороті України у 2003 р.: а) загальний;б) нормалізований

__

__

__

_

Багатосторонній обмінний курс гривні

_

Теоретична частина

    Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП.

Як вимірюють ринкову вартість усього обсягу національного виробництва? У попередній темі було виявлено, що сукупні видатки покупців дорівнюють вартості національного продукту. Але щоб повніше відповісти на це запитання, уявімо гіпотетичну економіку, в якій усі фірми виробляють лише одне благо — хліб — за допомогою одного фактора виробництва — праці. Для випікання хліба, що його продають домогосподарствам, фірми наймають працівників. Отже, праця надходить від домогосподарств до фірм, а хліб — від фірм до домогосподарств. На рисунку 2.1 показано спрощену схему кругопотоку, яка відбиває ділові операції, що відбуваються у цій гіпотетичній економіці між домогосподарствами і фірмами. Внутрішній прямокутник відображає рух ресурсів і продуктів між домогосподарствами і фірмами, а зовнішній — рух грошей. Домогосподарства купують хліб у фірм. Фірми використовують частину виторгу від продажу хліба для виплати заробітної плати, а залишок виторгу становить прибуток власників фірм. Отже, в економіці видатки на хліб ідуть від домогосподарств до фірм, а дохід у формі зарплати і прибутку — від фірм до домогосподарств.       Цей приклад дає змогу зрозуміти, що валовий внутрішній продукт можна обчислити двома методами: по-перше, як суму видатків на купівлю хліба; по-друге, як суму доходів. У національній економіці сукупні видатки на купівлю товарів і послуг та її сукупний дохід мають дорівнювати одне одному. В кожній діловій операції є дві сторони — покупець і продавець. Видатки покупців на купівлю товарів і послуг становлять доходи їхніх продавців. Отже, в національній економіці, з одного боку, ВВП можна визначити як суму видатків чотирьох основних покупців — споживачів, фірм, уряду та іноземців — на купівлю кінцевих товарів і послуг. З іншого боку, ВВП можна обчислити як суму доходів, створених у процесі виробництва — зарплати, ренти, процента та прибутку.       Однак перш ніж глибше з'ясувати суть методів обчислення ВВП, зазначимо такі моменти. По-перше, під час обчислення ВВП не враховують продаж уживаних речей. Урахування продажу товарів, вироблених кілька років тому, в обсязі ВВП поточного року призвело б до завищення обсягу продукції цього року. Так само якщо хтось купив певну річ, яку виробили в поточному році, й через місяць продав її, то, як і в першому випадку, ця операція у ВВП не враховується. Урахування вартості перепродажу речі призвело б до подвійного рахунку. По-друге, у ВВП не враховують невиробничі фінансові операції, що здійснюються в економіці. До невиробничих фінансових операцій належать державні трансферні платежі, які охоплюють видатки держави на соціальне страхування, допомогу з безробіття, пенсії, і приватні трансферні платежі (наприклад, щомісячні суми, які студенти отримують із дому, операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій та облігацій тощо). Основною рисою невиробничих операцій є те, що особи, які одержують ці виплати, не роблять якогось внеску до поточного виробництва. По-третє, для правильного визначення обсягу національного виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Окремі частини й компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП ураховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП.       Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу. У таблиці 2.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні й кінцеві товари і послуги. Виробництво хліба проходить кілька стадій, які, припустімо, ідійснюють незалежні виробники — фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то припустилися би помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт — хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховуватиметься лише виторг бакалійника — 100 копійок за хлібину. Аби уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою. Додана вартість — це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.

Виторг і додана вартість (копійок за хлібину)

Стадії виробництва

Виторг

Вартість проміжних сировини і матеріалів

Додана вартість

пшениця (фермер)

30

0

30

Борошно (мірошник)

55

30

25

Випечений хліб (пекар)

90

55

35

Хліб, доставлений до місця продажу (бакалійник)

100

90

10

      Підсумувавши додану вартість усіх чотирьох підприємств (від вирощування пшениці аж до доставки хліба), можна точно визначити вартість хлібини. Так само, підсумувавши додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, можна визначити ВВП, тобто ринкову вартість загального обсягу продукції. Отже, існує ще третій метод обчислення ВВП — підсумовування доданої вартості, створеної в національній економіці. Цей спосіб обчислення ВВП часто називають виробничим методом. По-четверте, у багатьох країнах для повнішого обчислення ВВП визначають так звану приписану вартість. У ВВП товари і послуги приховують за їхньою ринковою ціною. Проте певні послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. Тому їм доводиться приписувати вартість.       Приписування вартості є


Похожие работы

 
Тема: Доходи та витрати банку
Предмет/Тип: Мировая экономика, МЭО (Реферат)
 
Тема: Доходи і витрати населення
Предмет/Тип: Эктеория (Реферат)
 
Тема: Доходи та витрати комерційного банку
Предмет/Тип: Банковское дело (Курсовая работа (т))
 
Тема: Доходи, витрати і прибуток страховика
Предмет/Тип: Страхование (Реферат)
 
Тема: Доходи та витрати комерційного банку
Предмет/Тип: Банковское дело (Курсовая работа (т))