Читать реферат по предпринимательству: "Хвороби озимої пшениці" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Хвороби озимої пшениці

Стан посівів у різних господарствах тієї самої грунтово-кліматичної зони і навіть на окремих полях одного господарства великою мірою визначається набором шкідливих об’єктів, які там домінують. Саме вони шкодять рослинам і призводять до втрат урожаю. Втрати зерна озимої пшениці від хвороб становлять у середньому 18—20% Хвороби супроводжують пшеницю протягом усього періоду вегетації — від початку проростання насіння до повної стиглості зерна. Хвороби сходів є об’єктом найприскіпливішої уваги, оскільки саме в цей період формується густота стояння рослин, а отже, значною мірою, майбутній урожай. За відсутності протруювання та адекватної агротехніки часто спостерігається зрідження (загибель) сходів, у чому, як правило, звинувачують несприятливі погодні умови. Але погодні фактори не можуть бути першопричиною загибелі сходів, вони лише сприяють ураженню рослин тими чи іншими збудниками хвороб. Хвороби сходів спричиняє ціла низка збудників, що відрізняються один від одного біологічними, епідеміологічними характеристиками, географією поширеності, чутливістю до фунгіцидів. До того ж, мають неоднакову шкодочинність. Щоб правильно дібрати та застосувати заходи захисту сходів пшениці від хвороб, слід розрізняти: офіобольоз, звичайну кореневу гниль, фузаріозну кореневу гниль, септоріоз, ризоктоніозну прикореневу гниль, церкоспорельоз. v v v Основними симптомами офіобольозу є почорніння кореневої системи. Поширення хвороби на полі має вогнищевий характер. Збудник закупорює провідні судини, блокуючи проходження води та мінеральних речовин до надземної частини рослини, внаслідок чого в останньої спостерігається відставання росту (карликовість). Збудник зберігається в грунті на рослинних рештках, поширюється грибницею, заражаючи на своєму шляху нові рослини. При ураженні сходів спостерігається найбільша шкодочинність хвороби, але в Україні хворіють переважно дорослі рослини. Звичайна коренева гниль (гельмінтоспоріоз) характеризується побурінням кореневої системи, її симптоми спостерігаються також на прикореневій частині стебла у вигляді бурих штрихів. Збудник уражує переважно поверхневі тканини кореня, до провідних судин не проникає, тому вважається, що хвороба стає шкодочинною лише в разі системного ураження, коли з’являються листкові плямистості (темно-бурий гельмінтоспоріоз) та “чорний зародок” насіння. Хворе насіння та уражені рослинні рештки стають джерелом інфекції наступного року, переносяться спори і з повітряними потоками. Розвиткові хвороби сприяють посуха, низька родючість грунту та інші чинники, які затримують ріст рослин. В Україні хвороба поширена переважно у східних регіонах. v v v Симптоми фузаріозної кореневої гнилі на коренях і прикореневій частині стебла подібні до тих, які проявляються у разі захворювання звичайною кореневою гниллю. Збудники фузаріозної кореневої гнилі небезпечні ще й тим, що можуть спричинити фузаріоз колоса, який погіршує якість зерна, забруднюючи його мікотоксинами. В Україні хвороба поширена повсюдно. Для поширення інфекції в полі потрібна крапельна волога (роса, дощ), але розвиток хвороби інтенсивніший в умовах посухи. Заходи агротехніки, які сприяють накопиченню вологи в грунті, можуть значною мірою захистити


Интересная статья: Основы написания курсовой работы