Читать реферат по предпринимательству: "Зліт і падіння сільгоспавіації" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Зліт і падіння сільгоспавіації

Колись літаки виконували близько 40% усіх робіт із хімічного захисту рослин. Приваблювала їхня значно вища продуктивність, вони не ущільнювали грунт, як колеса наземних обприскувачів і тракторів, могли обробити важкодоступні місця тощо. Які ж тепер перспективи цього методу?

Написати про авіахімобробки мене наштовхнули нещодавні відвідини Росії (де авіація в сільському господарстві немов би збереглася із 80-х), юнацьке захоплення (та й хто з чоловіків не мріяв керувати літаком) і візити в теплицю Київської овочевої фабрики, на шляху до якої незмінно проходиш повз славнозвісний завод Антонова.

Бурхливий розвиток сільгоспавіації

Використовувати літаки для сільськогосподарських потреб почали з перших років розвитку авіації. Ще в 1911 році американський лісівник Альфред Циммерман подав заявку на патент, у якій запропонував використовувати авіацію для боротьби зі шкідниками лісу й сільського господарства. Знадобилося вісім років, щоб скористатися його пропозицією, але вже в іншій країні й з іншою метою: в Новій Зеландії здійснили аеросівбу білої сосни. Процес пішов, і 1921 року в США, згадавши впертого лісівника, вперше випробували розпилення порошкоподібних пестицидів у штаті Огайо, а згодом створили й авіаконцерн при приватній компанії Huff-Daland, яка використовувала авіацію для сільгосппотреб на плантаціях усіх бажаючих.

У нас сільгоспавіація теж розвивалася доволі бурхливо. В 1922 році військові пілоти І. Валентей і В. Вішнев звернулися до комісії Наркомзему з ідеєю застосовувати авіацію проти сарани. Того ж року інженер М. Федотов збудував перший авіаційний обприскувач, який навішували на трофейні літаки “Вуазен” і “Юнкерс D.205”. Перший вітчизняний літак для сільського господарства створив 1928 року легендарний М. Полікарпов. Літак, на якому 30 років вчилися в аероклубах і льотних школах, зачаровував своєю легкістю керування, стійкістю, хоч і був виготовлений із сосни та фанери, а з’єднувальні вузли — із м’якої сталі. Дуже великий руль керування запобігав зриванню до штопору, а, головне, давав змогу сідати й злітати навіть із непідготовленого майданчика, розвиваючи швидкість до 150 км/год. На його сільськогосподарському варіанті — У-2 ПА, — замість задньої кабіни, ставили бак для пестицидів (на 250 кг), а два розпилювачі підвішували під нижньою площиною літака, що давало значну ширину захвату й рівномірність. Уже 1940 року за допомогою крилатого помічника в країні убезпечили від шкідників понад 9 млн га. Саме він у роки війни став нічним бомбардувальником, на ньому літав жіночий полк. У 1944 році, після смерті автора, літака перейменували на По-2 (перші дві літери від прізвища автора).

Та якщо По-2 пам’ятає лише старше покоління, то ми добре знаємо новий, досконаліший, літак, випущений 1948 року в конструкторському бюро під керівництвом Олега Костянтиновича Антонова — Ан-2 (теж перші дві літери від прізвища автора). Враховуючи те, що злітати й приземлятися машині доведеться в непристосованих важкодоступних місцях, їй зробили дуже міцне шасі, яке разом із двигуном забезпечувало короткий розгін, даючи змогу злітати й сідати навіть зі смуги завдовжки 120 м. Допомагали цьому передкрилки та посадкові щитки-закрилки. Цікавим також є поршневий двигун із повітряним