Читать реферат по предпринимательству: "Земля як предмет купівлі-продажу" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Земля як предмет купівлі-продажу

Земельна реформа в Україні завершується. За повідомленнями Держкомзему вже близько 50 відсотків селян обміняли свої земельні сертифікати на державні акти, що посвідчують їхнє право на конкретну земельну ділянку. Через два роки землею можна буде торгувати направо і наліво. Сподіваємося, наших читачів зацікавить виклад кількох матеріалів щодо земельної реформи, які вийшли в ефір на хвилях російської редакції радіостанції “Свобода” у липні цього року. Нижче піде мова про купівлю/продаж сільськогосподарських земель у п’яти країнах світу — від Аргентини до Польщі, Естонії та України. Але перед тим про практику інших країн. Виділимо кілька ключових моментів з російського закону “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”, який Рада Федерації, верхня палата російського парламенту, затвердила у липні цього року. Отже: 1. Нинішні власники земельних часток (формально — це працівники реорганізованих колгоспів-радгоспів) можуть тепер свою ділянку продати, здати в оренду, внести до статутного капіталу якогось акціонерного товариства або передати комусь в довірче управління. 2. Переважне право викупу ділянок, що виставляються на відкриті торги, належить місцевій владі. 3. Для придбання ділянки сільськогосподарських земель у Росії від нового власника не вимагається ні спеціальної сільськогосподарської освіти, ні наявності досвіду роботи на землі. 4. Не передбачено будь-яких обмежень на володіння певною частиною всіх сільськогосподарських земель у конкретному регіоні для юридичних осіб (тобто компаній). А для окремих громадян (з урахуванням володіння їхніх близьких родичів, а також підприємств, у яких ним належать контрольні пакети акцій) ліміт визначає місцева влада. Але він не може бути встановлений нею на рівні менше 10 відсотків від усіх сільськогосподарських угідь регіону. 5. Іноземні громадяни або компанії можуть тільки орендувати сільськогосподарські землі в Росії на термін до 49 років. Проте іноземці можуть бути співвласниками ділянок сільськогосподарських земель, якщо вкладуть свої гроші в статутний капітал російської компанії. Але частка цих внесків не може перевищувати 50%. Якщо таке трапилося, в подальшому цю землю можна тільки орендувати. Ну, а тепер — у дорогу. Перший сюжет — Аргентина, про земельну практику якої розповідає професор розташованого у Вашингтоні Американського університету Ларрі Соерс Ларрі Соерс: Вільний ринок і приватна власність на землю існували в Аргентині завжди, навіть тоді, коли вона була ще колонією Іспанії. Але проблема в тому, що більша частина сільськогосподарських угідь в країні належать багатим землевласникам. Фактично тільки вони можуть продавати її один одному. Більшість населення дуже бідне, аби брати участь в діяльності цього вільного, але недоступного для них ринку. Такий стан — більшою чи меншою мірою — є характерним для всіх країн Латинської Америки. Радіо “Свобода”: Але ж певні обмеження були запроваджені під час правління президента Перона... Ларрі Соерс: Перона було обрано президентом Аргентини в 1946 році та усунуто від влади в 1955-ому. Він справді ввів контроль над цінами. Фермерів, наприклад, зобов’язали продавати зерно уряду. Хоча обмежень на купівлю/продаж землі не було, урядовий контроль, втім,

Похожие работы