Читать реферат по предпринимательству: "Дугласію — в агрогосподарства лісостепової та лісової зон України" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Дугласію — в агрогосподарства лісостепової та лісової зон України

Використання — як декоративне, так і прикладне — хвойних порід дерев в агропромислових господарствах не лише багатогранне, а, за правильної економічної спрямованості, ще й прибуткове. “Не хлібом єдиним живе людина”. Українцям споконвіку притаманна любов до краси; наші предки, мабуть, добре знали, як чари довкілля впливають на психологічний стан людини, підносять настрій, а отже, й працездатність... Особливо це стосується декоративного блакитного різновиду дугласії. З цієї дивовижної рослини можна створювати “блакитні” насадження живоплотів, групові та одиночні насадження. Обсаджувати тваринницькі приміщення, пасіки, фруктові сади, виноградники, узбіччя доріг, пошкоджені ерозією грунти, створювати прихистки для птахів — санітарів сільгоспугідь можна з усіх різновидів дугласії: зеленої, сизої та блакитної. Проте дугласія — це не лише краса, захист від вітрів та снігу, це ще й цінний вітамінний корм для тварин та гарна деревина, що ніколи не зайва в селянському господарстві. Передбачаю репліки зашкарублих “прагматиків”: навіщо нам отой “дендродизайн”, коли нам треба зерно сіяти і ніколи вгору глянути... То й не дивіться в небо, дивіться краще на горизонт української землі, де замість понівечених ярами угідь стрункими шеренгами крокують дугласії — через океан, аж з Північної Америки (США та Канади). Дугласія — вічнозелене дерево трьох різновидів: зелена, сиза (сіра) та блакитна, з м’якою, неколючою (її охоче поїдають тварини) хвоєю (схожою за розмірами на ялинову) та чарівними суцвіттями різнобарвних шишок, під час цвітіння забарвлених в соковиті кольори — від світло-зеленого (салатного), до жовтого, жовтогарячого, рожевого та брунатно-червоного і навіть вогненно-червоного кольорів. Коли дугласії цвітуть, здається, що вони прикрашені веселкою свічечок та намистом чоловічих шишечок — носіїв пилку. Краса незбагненна! Ширококонусоподібна крона здатна прикрасити кожне подвір’я, де живуть справжні господарі, — від колективного господарства до фермерського чи приватного. Дугласія невибаглива до грунтів як на батьківщині, так і в Україні, до 10—15 років росте на рівні сосни звичайної, потім набирає сили й обганяє її щорічним приростом у висоту, за сприятливих умов зволоження — навіть удвічі, накопичуючи чималий запас деревини (від 500 м3/га у Карпатах). Досягає на батьківщині висоти 60—120 м та діаметра 6—8 м за період до 1200 років. Висота сучасних лісів сягає 40—60 м, товщина стовбура — 1—2 м. Деревина міцніша за соснову та трохи м’якша за модринову (рос. лиственница), при розпилюванні червоніє на повітрі, нагадуючи деревину кедра сибірського чи геть зникаючого кедра європейського. Її використовують у будівництві, у виробництві шпал для залізниць, огорож, у виготовленні меблів та облицюванні кают у пароплавах, адже вона доволі стійка до зволоження. На противагу сосні звичайній дугласія легко пересаджується навіть у віці до 15—20 років, зменшуючи приріст на перші два роки, доки не виростуть нові корінці. Не реагує навіть на струшування землі з коріння, приживається навіть без грудки землі, достатньо лише невеликої кількості землі для розвитку мікрофлори в периферійній частині кореня для подальшого симбіозу (співжиття) коренів та


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы