Читать реферат по предпринимательству: "Голозерний овес — перспективна фуражна" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Голозерний овес — перспективна фуражна

Голозерні сорти вівса спроможні гарантувати прорив у фуражному забезпеченні тваринництва. Його широке застосування здешевить кормові раціони для свиней і птиці без погіршання якості годівлі.

Овес для всіх кліматичних зон України — культура не нова. Відомі її сорти щорічно займають сотні тисяч гектарів. Фахівці знають, що якість фуражу вівса невисока. Такий фураж використовують переважно для годівлі коней і кролів, обмежено його вводять у раціони ВРХ, а для високопродуктивної птиці і свиней ця культура не придатна взагалі, бо в ній багато плівки (від 10 до 40% маси), а отже, дуже багато й клітковини. Між іншим, білок вівса — найбільш повноцінний серед усіх зернових злаків. Не випадково останнім часом вівсянку називають аристократичною їжею не тільки в Англії, а й в усьому цивілізованому світі.

Хоч як це дивно, використати цю перевагу під час згодовування майже неможливо через надзвичайно високий рівень клітковини в звичайному вівсі. Ця структура затримує перетравлення і робить повноцінний білок культури недоступним. Спроби відділити плівку з вівса за допомогою лущення — пози-тивного результату не дають: вихід лущеного вівса мінімальний, а затрати майже “космічні”.

І все ж, попри ці якості культури, виробники не відмовилися від неї. Чому? Відповідь проста. Яра культура овес — малозатратна, невибаглива щодо грунту й кліматичних умов, займає гідне місце в типових сівозмінах зони і, нарешті, який-ніякий, а все-таки фураж.

Мало хто знає, що в світовій селекції вівса за останні п’ять-десять років зроблено радикальні кроки. В культурі з’явилися нові безплівкові сортотипи голозерного вівса з природно збільшеним вмістом білка і мінімальним рівнем клітковини.

Голозерний овес виведено методом індивідуального відбору з беккросованої гібридної популяції. Різновидність цього вівса — інтерміс — морфологічно відрізняється від плівчастих сортів будовою колоска, що й обумовлює підвищення його кількісних і якісних показників. У плівчастих сортів в колоску 2–3 квітки , а в голозерних — 3–5.

Трирічний досвід вирощування й розмноження двох нових сортів голозерного вівса в одному з господарств Одещини переконав нас у перспективності його вирощування в цьому регіоні в богарних умовах.

Наші досліди засвідчили, що висівання голозерного вівса двох сортів селекції країн СНД в умовах Півдня України цілком обгрунтовано. У виробничих умовах голозерний овес висівали за традиційною для звичайних сортів технологією і, порівняно з цими сортами, в усі роки випробування збирали стабільний його врожай (табл.1).

Дані таблиці 1 свідчать, що врожайність плівкових і голозерних сортів за роки досліджень змінювалася відповідно до кліматичних умов, і все ж у голозерних представників вона щорічно була вищою. В середньому за три роки перевищення становило 6,6%.

Ще суттєвішим виявився результат збільшення виходу кормових одиниць і протеїну з гектара посівної площі. Голозерні сорти випереджали традиційні на 28% за енергією і на 68,2% за протеїном. Це означає, що вирощування голозерних сортів вівса можна розглядати як потужний крок до зниження питомих втрат на виробництво високоякісного білка (понад 50%).

За зовнішнім виглядом зерно голозерного вівса

Похожие работы