Читать реферат по товароведению: "Система управління логістичними процесами" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

1) швидкість виконання замовлення (час від його відправки до одержання);

2) можливість термінової доставки товару за спеціальним замовленням;

3) готовність прийняти товар, якщо в ньому помічено дефект, і заміни у найкоротший термін доброякісним (а в деяких випадках прийняти товар без з'ясування причин відмови від нього);

4) забезпечення відвантаження різними партіями (кількості виробів в упаковці, що розглядається як одне транспортне місце) на бажання покупця;

5) вміння використовувати найбільш оптимальний вид транспорту;

6) високоефективну службу сервісу;

7) добре організовану складську мережу;

8) достатній рівень запасів як товару, так і запасних частин до товарів всієї номенклатури, в тому числі і до знятих з виробництва;

9) відповідний рівень цін, за якими надаються послуги товаровиробником покупцеві.

Жоден з чинників сам по собі не є вирішальним для того, щоб створити оптимальну систему товароруху, але всі вони тією чи іншою мірою впливають на рівень обслуговування. Тому комплексний підхід є абсолютно необхідним, тим більше, що зневага до якихось елементів системи може серйозно порушити її функціонування і вкрай негативно вплинути на престиж фірми (підприємства), її позиції на ринку та конкурентоспроможність товару. Приймаючи рішення щодо вдосконалення якоїсь ланки системи товароруху, треба стежити за тим, щоб це не позначилося негативно на загальному ефекті, особливо коли ланка вдосконалюється з метою мінімізувати витрати. Добре працююча система товароруху гарантує, що термін поставки товару після одержання замовлення є постійним і незалежним від відстані транспортування, а ймовірність виконання замовлення в цей термін становить 90—96 %. Те, що замовлення має бути обов'язково виконане за більший час, не підлягає навіть обговоренню.

Для контролю ефективності роботи служби товароруху використовують формулу загальних витрат

D= T+F+ W+S,

де D - сума витрат товароруху; Т - транспортні витрати; F - постійні складські витрати; W — змінні складські витрати.

При виборі каналів товароруху слід враховувати:

споживачів (характеристики — кількість, концентрація, розмір середньої купівлі; потреби — розміщення і години роботи магазину, асортимент, допомога торгівельного персоналу, умови кредиту; сегменти — розмір, поведінка відносно купівель); компанію (цілі — контроль, збут, прибуток, час); ресурси (рівень, гнучкість, потреби й сервіс); знання (функція, спеціалізація, ефективність); досвід (методи просування, стосунки в системі збуту); товар або послугу (вартість — ціна за одиницю; складність — технічний бік; збереження — термін збереження, частота відвантажень; обсяг - маса одиниці, роздільність).

Існує два основних види базових каналів товароруху:

1. Прямі — пов'язані з переміщенням товарів та послуг від виробника до споживача без використання незалежних посередників, їх найчастіше використовують компанії, що мають на меті контроль усієї своєї маркетингової програми, націлені на тісний контакт із споживачами та мають обмежені цільові ринки.

2. Непрямі — пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробника до незалежного учасника товароруху, а потім до споживача. Вони залучають компанії чи фірми, які, щоб зробити

Похожие работы