Читать курсовая по биологии: "Флора долини р. Чорний Черемош в середній течії" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Малиновський К.А., Царик Й.В. займалися проблемою вивчення і охорони популяцій рідкісних видів флори Українських Карпат. Еколого-географічні та фітоценотичні особливості рідкісних видів Primula farinoza L. В Українських Карпатах вивчали такі вчені як Зиман С.М., Вайнагій І.В. Царик Й.В. досліджував популяційну структуру Primula minima L. (Primulaceae) у Чорногорі (Українські Карпати).

У праці 11 російські вчені Кричфалуший В.В., Комендор В.И. вивчали біоекологію рідкісних видів рослин (на прикладі ефемероїдів Карпат).

Стойко С.М. вивчав специфіку і стан охорони природи Українських Карпат та висотно-зональні рослинні ступені Українських Карпат і їх зв’язок з геоморфологічною будовою, а також займався вивченням такого питання, як місцезростання нового для Українських Карпат виду – ялівцю козачого (Juniperus sabin L.).

Чопик В.І. 31 у своїй праці вивчав високогірну флору Карпат та описав рідкісні види рослин України (1970) 32. Також цей вчений дав ботаніко-географічну характеристику Чивчино-Гринявським горам Українських Карпат. Чопик В.І. вивчав флористичні особливості Чивчинських гір в Українських Карпатах.

Російський вчений Пашук Х.Т, теж проводив еколого-ценотичні дослідження популяцій деяких представників флори Українських Карпат.

Верниченко Ю.В. писав про умови зростання мітлиці скельної (Agrostis rupestris All.) в Українських Карпатах. Вчені Малиновський К.А., Мельничук В.М. – про нове місцезростання осоки наскельної в Карпатах.

Про фенологію основних компонентів травостою біловусників субальпійського поясу Карпат писав Малиновський К.А.

Фодор С.С., Комендар В.И. вивчав Gardaminopsis ovirensis в Українських Карпатах.

Фізико-географічна характеристика району дослідження.

Географічне положення.

Верховинський район – район на півдні Івано-Франківської області. Селище міського типу – Верховина належить до Гуцульських Карпат, які складаються з Чорногори, Гринявських і Чивчинських гір. Головна гребенева лінія Чивчинського пасма гір проходить з північного заходу на південний схід через вершини Стіг (1633 м.) – Лядескул (1590) – Будієвська (1684) – Чивчин (1769) – Сулігул (1694) – Лостун (1656) – Команова (1734) – Гнєтеса (1769 м.).

Річка Чорний Черемош бере початок на північних схилах Чивчинських гір (довжина 86 км., площа басейну 0,86 тис км2) – типова гірська ріка з дуже великими нахилами і значною швидкістю течії (понад 1,5 м/сек.), з високими скелястими берегами і мілкими перекатами, з кам’янистим дном. На цих ділянках, з бурхливою течією і кам’яним руслом, водиться реліктовий вид риб – дунайський лосось 23.

Геологічна будова.

Геологічна будова Гуцульських Карпат найбільш складна. На крайньому півдні її межі заходить давнє ядро Карпат, представлене Чивчинськими горами, які є північним краєм Мармароського кристалічного масиву. Геологічна будова Чивчинських гір є складнішою порівняно з рештою території Українських Карпат. Виключно флішевою є північна частина власне Чивчинського пасма від вершини гори Стіг до Лядескула включно, та більша частина Гринявського пасма гір.

Найбільш древні палеозойські утворення мають дуже мале територіальне поширення, і їх виходи на поверхню відомі в Чивчинських горах.

Похожие работы