Читать курсовая по биологии: "Флора урочища Козмищик" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Нариси рослинності закарпатської області висвітлені П. Д. Ярошенком (1947) і М.Г. Поповим (1948).

За характером ґрунтів територію Закарпаття Є.М. Руднєва поділила на Примисянську підпровінцію бурих лісових опідзолених поверхнево глеюватих і лучно-дерново-глеюватих грунтів та закарпатську гірсько-буроземну провінцію.

Цікаві відомості про поширення та способи заготівлі лікарських рослин проведено в працях В.І. Комендора (1961); Д.С. Івашина(1955-1959); Н.А. Борисова (1957-1959); В.Д. Бузика (1959); В.С. Соколова (1954); Г.В. Козія (1955). В праці Г.В. Коазія наведено розподіл Карпат на райони заготівель лікарської сировини, в яких подано найбільш поширені рослини.

Питаннями інтродукції рослин в Карпатах займались І.В. Артемчик (1957-1958); І.І. Буряк (1958, 1960); З.І. Гещак (1960); З.К. Костевич (1960); П.В. Попов (1952); В.І. Чопик (1957, 1960).

Багато уваги охороні природи Карпат приділяли у своїх працях Ю.Д. Третяк (1956, 1957); П. С. Погрібняк (1959, 1960); С.М. Стойко (1957, 1960); І.Г. Підоплічко, О.Л. Липа (1958, 1960) та ін.

3.1. Українські Карпати належать до типу середньо високих гір. Вони є часткою гірської системи Східних Карпат і розміщені між 2411 і 2600 східної довготи та 4936 і 4714 північної широти. Їх вершини простяглися на 270 км велетенською дугою, яка проходить через Закарпатську область. Висота і ширина гірських хребтів збільшується з північного заходу до південного сходу. Найвищою точкою в південно-східній частині Карпат є гора Говерла (2061 м). Найвищі гірські хребти становлять осьову частину країни. Паралельно осьовій частині гір розміщуються численні хребти, які відокремлені долинами повздовжніх рік.

3.2. Урочище входить до складу альпійської складчастої споруди Карпат. Як порівняно молода (їй близько 25 млн. років), входить в альпійсько-гімалайський пояс складчастих гір. Горотворчі процеси тут розпочалися ще в палеозої, в результаті чого утворилися так звані Пракарпати. Але вони були невисокими і згодом в наслідок опускання суші затопилися морем Тетіди, яке існувало від початку крейдового періоду аж до кінця палеогену. Протягом мільйонів років на морському дні нагромаджувались потужні (5-7 км) товщі флішу.

У геологічній будові даного регіону переважають флішеві відклади крейдового і палеогенного періодів.

Вапнякові прошарки в товщі флішу зустрічаються рідко. Глинисті сланці не утворюють скель, при вивітрюванні легко розсипаються в жорству та м’яку глину темно-сірого та коричневого кольорів. Пісковики визначаються великою міцністю і місцями утворюють скелі (вершини г. Говерли, П’єтросу). На вершинах Говерли і П’єтросу пісковики з’являються на поверхні у вигляді брил, валунів та щебеню.

У верхніх шарах фміну розвинена глибока свита мазурських пісковиків, з яких складаються найбільш високі хребти і масиви: Свидовець, Чорногора та ін. 3.3. Характерною рисою геоморфології Карпат є численні тераси в річкових долинах, які складені переважно з галечників. Особливості геоморфології визначаються тектонічним рельєфом. Гірські хребти мають асиметричну будову: північно-східні схеми більш стрімкі, ніж південо-східні. 3.4. Українські Карпати порізані густою сіткою річок і потоків. Гірські ріки особливо Лазещина, Чорна Тиса, Тересва, Ріка, Теребля і т.д.

Потоки і ріки, які беруть свій початок в

Похожие работы