Читать курсовая по банковскому делу: "Порівняльний аналіз договору позики та кредиту" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

1. Загальна характеристика договору позики 1.1 Історичні етапи розвитку позики

позика договір кредитний борг

Формування ринкової економіки зумовлює пошук ефективних методів і правових інструментів в організації товарно-грошового обміну створення яких, в першу чергу, залежить від послідовного використання закономірностей і корисних властивостей приватно правних механізмів серед яких чисельне місце посідають цивільно-правові конструкції, основані на позикових відносинах.

Позика в римському праві стала однією з найпоширеніших підстав формування юридичних підвалин позикових відносин і вважалася різновидом кредиту. У приватному праві Стародавнього Риму позикові відносини регулювалися трьома видами договорів:

ü звичайною позикою;

ü морською позикою;

ü позичкою.

В римському праві позикою визнавався односторонній, реальний, безвідплатний або відплатний правочин, який містив у собі передачу власності на гроші або інші замінні речі від позикодавця позичальнику, який зобов’язувався повернути таку саму кількість речей того самого роду і якості.

Морська позика (переправні гроші) виступала в римському праві особливим видом позики, внаслідок якої зобов’язання позичальника ставилося у залежність від щасливого результату плавання і як компенсація за такий ризик могли бути погоджені відсотки, з покладенням на кредитора ризику випадкової загибелі речі з моменту коли корабель повинен був вийти в море і знаходився (ризик) на ньому, поки боржник не допускав прострочення.

Позичка виступала видом договору «передачі для споживання», за яким індивідуально-визначена річ, не споживана при її господарському використанні, безоплатно передавалася позичкодавцем у користування іншій особі - позичальнику для того, щоб останній скористався нею відповідно до її звичайного економічного призначення і після використання або у встановлений строк повернув.

При позичці на відміну від позики, передавалося не право власності на річ, а лише просте матеріальне утримання речі, без наміру залишити її собі.

У наступні історичні етапи розвитку регулювання позикових відносин продовжувалося активне використання і вдосконалення вироблених юристами Стародавнього Риму основних правових категорій, які обслуговували позикові відносини, з привнесенням у них особливостей, обумовлених потребами конкретних соціально-економічних умов правопорядків відповідних історичних епох.

Еволюція розвитку позикових відносин після Жовтневої соціалістичної революції пройшла три історичні етапи, кожен з яких характеризувався прийняттям нового цивільного кодифікаційного акта.

Перший етап пов'язаний з прийняттям Цивільного кодексу УРСР 1922 року. Найважливіші положення про позику у зазначеному цивільному кодексі (ст. 208-209) зводилися до такого:

позикою називався договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або визначені родовими ознаками речі, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю одержану кількість речей того самого роду і якості з процентами або без процентів;

сторони могли надавати форму позикового зобов’язання всякому боргу, що виникав з купівлі-продажу, найму майна чи іншої підстави, з поширенням на

Похожие работы