Читать курсовая по английскому: "Особливості перекладу іншомовного гумору з англійської мови на українську та російську (на прикладі телесеріалу "Теорія Великого Вибуху")" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Метою даної роботи є теоретичне та практичне обґрунтування особливостей перекладу іншомовного гумору на українську та російську мови.

Завданнями курсової роботи є:

. Розглянути природу і значення гумору.

. Систематизувати теорії гумору.

. Дослідити особливості гумору.

. Розглянути проблему еквівалентності при перекладі.

. Дослідити особливості перекладу гумору.

Наукова новизна полягає у вивченні особливостей перекладу гумору, який і досі не є цілком дослідженим лінгвістами і який має розбіжності у підходах його вивчення.

Практичне значення цієї роботи полягає у тому, що вона може бути використана у подальшому глибшому дослідженні гумору та його перекладу вчасності, при розробці практичних та теоретичних матеріалів для проведення занять з практики мови, перекладу. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ГУМОРУ 1.1 Природа і значення гумору Емоційну сферу, здатність до емоційного життя людина успадкувала від своїх предків. Але в процесі розвитку інтелекту та мислення емоційне життя людини сильно змінилось. Серед властивостей, які досягли досить високого рівня розвитку, - таке явище психічного життя, як почуття гумору. Якісь його передумови можна спостерігати у вищих тварин, але в розвиненому, сформованому вигляді - це суто людська, соціальна властивість, тобто властивість, яка проявляється в спілкуванні.

Сміх - це вроджена реакція, властива не лише людині, але й вищим тваринам. Немовля дуже рано починає усміхатися. Його усмішка і сміх - показники суто фізичного комфорту. До кінця третього місяця у немовляти з’являється усмішка не лише на безумовні подразники, але й на умовні.

По мірі зростання, розвитку та формування громадських зв’язків людини сміх набуває соціального значення, стає одним із засобів соціального спілкування.

У всі часи мислителі зверталися до проблеми гумору, намагаючись з’ясувати його природу, зрозуміти значення і функції - кожен знаходив щось нове і оригінальне в підході до вирішення цього завдання.

Одним з перших зробив спробу пояснити феномен гумору Платон. Платон вважав гумор негативним явищем, бо почуття це засноване на злобі і заздрості, особливо сміх, викликаний нещастям чи невдачею інших, або глузування над нижчими за своїм становищем. [16] Платон не намагався пояснити природу смішного, але зробив доволі важливий висновок про те, що сміх може мати серйозні наслідки, у тому числі для життя цілої держави.

Цицерон надав першу класифікацію прийомів дотепності. Він виділив два основних типи дотепності: або рівномірно розлита по всьому мовленню, або ж їдка і різка. [34, с. 54] Він також зазначав, що один вид дотепності обіграє предмет, інший - слова. [34, с. 59] Словесна форма дотепності включає в себе, за Цицероном: двозначність, несподівані висновки, каламбури, незвичайні тлумачення власних імен, прислів’я, алегорію, метафори, іронію. Це перша формальна класифікація прийомів дотепності.

Цицерон намагався поставити теорію гумору в рамки класичної риторики, але при цьому вважав, що гумор - властивість природна, яку неможливо вивчити.

Багато століть по тому, Гоббс, звертаючись до проблеми сміху, зазначав психологічну парадигму цього феномена. Він стверджував, що сміх - це

Похожие работы