інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції [18, 224].
Усі залучені засоби, які використовує підприємство у своїй діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:
позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку; інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.
Існують принципові розходження між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно від результатів діяльності, у другому випадку — дивіденди виплачуються тільки з результатів діяльності (тобто при наявності прибутку).
Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення рішення про можливе джерело фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові засоби (кредитні ресурси), керівника будуть цікавити наступні показники:
умови їхнього одержання; надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.); кредитна ставка (щорічний відсоток); термін, на який можуть бути надані кредити; умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).
Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:
розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства; розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору; сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.
З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у формі застави перейде кредитору.
В другому варіанті (з інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.
Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (Схема. 1.1.1).ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Внутрішні
(вітчизняні)
Зовнішні
(іноземні)
Фінансові
(цінні папери)
Реальні
(виробничі)
Валові
Державні
Приватні
Прямі
Портфельні
Чисті
Схема. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі і портфельні [18, 232].
Фінансові інвестиції означають використання наявного
Похожие работы
Тема: Облік довгострокових інвестицій |
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Реферат) |
Тема: Облік довгострокових фінансових інвестицій |
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Курсовая работа (т)) |
Тема: Облік довгострокових біологічних активів |
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Курсовая работа (т)) |
Тема: Облік довгострокових позик у комерційних банках |
Предмет/Тип: Банковское дело (Курсовая работа (т)) |
Тема: Аналіз довгострокових зобов'язань підприємства |
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Диплом) |
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы